День міста!!

Мій рідний Мелітополь, тобі - моя любов!

Місто - воно живе... Воно дихає, засинає і прокидається, хвилюється і радіє, відчуває спеку і холод, воно плаче і усміхається...

Мабуть, кожна людина вважає, що її місто, або село, де вона народилася і живе, - найкращий куточок землі. Та це і зрозуміло, бо це місце - єдине, неповторне: воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило тебе своєю красою, подарувало друзів. Ти - його часточка, його любий син і надія.

Таким для кожного з нас є наш Мелітополь -добрий і чесний трудівник, допитливий дослідник, культурний діяч. У ньому дивовижно переплітаються сива й славна давнина і запал молодості, модернізовані новобудови й величезні шедеври архітектури минулих століть. Він серйозний і водночас веселий, гомінкий і поважно тихий. Він гордо несе свою славу день за днем із покоління в покоління вже близько двох з половиною століть.

Місто Мелітополь, як адміністративний центр Мелітопольського району, займає площу 52 квадратних кілометри і є містом обласного підпорядкування. Чисельність його населення складає 170 тис. людей. В ієрархії міст України, Мелітополь відноситься до категорії великих міст; це великий промисловий і культурний центр на півдні країни.

Наше місто виникло наприкінці 18 століття. В перекладі з грецької мови «Мелітополь» означає «медове місто».Він розкинувся на мальовничому схилі західного берега долини ріки Молочної, який позначений на карті 1793, як «урочище Кізільяр» Відтоді і дотепер день міста відзначають 26 вересня. В цьому році Мелітополь відзначає вже своє 226 річчя.

В цей день на території Мелітопольської гімназії №19 відбувся святковий концерт на честь дня народження рідного міста. В ньому приймали участь усі класи гімназії. Були пісні, були танці присвячені рідному, та завжди такому привітному місту. Також була проведена святкова виставка малюнків і поробок  на тему: «Мелітополь - мій рідний край».

Багато хто не любить великих міст. Ні, не через шалений рух чи безмежну кількість людей. А за те, що вони неначе желе застигають в одному образі .В повітрі літають одні і ті ж емоції, в головах – одні і ті ж думки, перед очима – одні і ті ж асоціації. Париж – Ейфелева вежа і купа романтики, Львів – Площа Ринок і запах історії. Інша справа – маленькі провінційні містечка. Вони міняються від подій, часу,  пори року, погоди і навіть настрою, а тому там, попри всі скептичні вислови, майже ніколи не буває нудно...